ДОЗА́ТОР, а, ч., спец. Пристрій для автоматичного відмірювання сипких, рідких та газоподібних речовин. Тут вагові дозатори точно за заданою програмою зважують потрібні порції піску, щебеню і цементу для приготування бетону (Роб. газ., 4.VIII 1962, 2); В нижній частині бака змонтований дозатор, який складається з поршня і клапана (Соц. твар., 1, 1956, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 346.