ДОЗИМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., неперех. Прожити, перебути зиму. Перебира [робітниця] в думках, чого б до хати потрібно зараз, щоб дозимувати (У. Кравч., Вибр., 1958, 73); // перех. Догодувати до кінця зими. Нічим дозимувати корову.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 348.