ДОЗРІВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до дозріва́ти1 1. На полі не було ані живої душі, тілько дозріваючі збіжжя шуміли і хвилювались у легкім вітрі (Фр., VII, 1951, 77); Йти довелося квітучими картоплями та дозріваючими вівсами (Збан., Між.. людьми, 1955, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 349.