ДОКЛА́ДНИЙ, а, е. Дуже повний, грунтовний, з усіма деталями; вичерпний. А для мене та хвилина, коли б я побачила свою докладну біографію в друку, була б найприкрішою хвилиною мого життя (Л. Укр., V, 1956, 92); — Треба буде дорогою скласти промову.. докладну, високу на думки, квітчасту на фрази (Н.-Лев., IV, 1956, 47); — Я мав докладну розмову з.. інженером Синявіним, — почав Лодиженко (Ле, Міжгір’я, 1953, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 352.