ДОКО́ПУВАТИ, ую, уєш, неддк., ДОКОПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Закінчувати копати; копати до певного місця. Зосереджено й діловито докопують [матроси] могилу (Кучер, Чорноморці, 1956, 186); Докопавши рівчак до бочок… Орися збила заступом обручі з двох-трьох бочок і висипала пригоршнями з них порох, за-ложивши всередину гніт (Стар., Облога.., 1961, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 354.