ДОКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. Закінчувати крити що-небудь; крити до кінця, до якогось місця. — Звідки я хату докрию, коли й снопа околоту не маю? (Ю. Янов., І, 1954, 32); Докрити до причілка.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 355.