ДОКРИЧА́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док., розм.
1. Довго кричачи, домогтися того, щоб хто-небудь почув, відгукнувся; докликатися. * Образно. Вони таки докричаться до того, що начальник залізниці почує і впорядкує вузлові станції (Вишня, І, 1956, 363).
2. Довго кричачи, зазнати чогось неприємного. Докричатися до хрипоти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 355.