ДОКУМЕНТА́ЛЬНИЙ, а, е. Який є документом (у 1 знач.). Вони [листи] є документальним свідченням тісних органічних зв’язків визначного громадського діяча і письменника Михайла Павлика з прогресивними організаціями українців у Канаді (Літ. газ., 28.1 1958, 4); // Який грунтується на документах (у 1 знач.). В основу агітації повинно бути покладено цілковите обізнання з документальною стороною справи (Ленін, 9, 1949, 195); За браком документальних даних зараз важко визначити, яких форм набирав критицизм Шевченка у ставленні його до Герцена в останні три роки життя (Рад. літ-во, 3, 1962, 82); // Власт. документам (у 1 знач.), такий, як у документах. Документальна переконливість.
Документа́льний фільм — фільм, який показує справжні факти, події. Мені цікаво дивитися все: і художні, і документальні, і навіть науково-технічні фільми (Збан., Мор. чайка, 1959, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 356.