ДОКУПО́ВУВАТИ, ую, уєш і розм. ДОКУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОКУ-ПИ́ТИ, куплю́, ку́пиш; мн. доку́плять; док., перех. Купувати в додаток до того, що вже є. — Дам я тобі насіння, а літом відробиш. У мене тепер землі прибавляється, панську докуповую (Цюпа, Назустріч.., 1958, 19); Зоя докупила дещо худоби (Коб., III, 1956, 497).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 356.