ДОЛА́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ДОЛА́ЯТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Закінчувати лаятися. Дорохтей, виказуючи все, що накипіло на його темній душі, кричав про безголов’я на своїй шиї та й ішов долаюватися з наймитами (Стельмах, Хліб.., 1959, 497); [Ганна:] О! Чуєш? Чуєш? Ото вона знов пащекує щось на мене!.. Піду, долаюсь, бо й не засну! (К.-Карий, І, 1960, 303); — Той [папа Інокентій] помер, не встиг зі мною долаятися (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 594).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 358.