ДО́ЛЬНИК, а, ч., літ. Перехідна форма від силабо-тонічного до тонічного вірша. У трискладових розмірах один з ненаголошених складів іноді зовсім випадав, утворювалися дольники (Рад. літ-во, 2, 1967, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 361.