ДОЛЮ́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ДОЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., перев. із запереч. н е, розм. Те саме, що люби́ти. Правда, він не був такий гарний хлопець, як Михайло, його й не дуже долюблювали (Коб., II, 1956, 13); Молокан, видимо, не зовсім долюблював дубуваті узбецькі дині (Ле, Міжгір’я, 1953, 343)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 360.