ДО́ЛІШНІЙ, я, є. Який міститься або розташований внизу; нижній. Долішній край сукні також був мокрий (Фр., VII, 1951, 119); Недалеко від храму між двома кипарисами статуя Артеміди на високому подвійному п’єдесталі; долішня частина п’єдесталу робить чималий виступ (Л. Укр., І, 1951, 157); То це ж і в тих долішніх дільниць полине сюди люд, як тільки довідається про катастрофу (Ле, Міжгір’я, 1953, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 359.