ДОМАГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДОМОГТИ́СЯ, о́жуся, о́жешся; мин. ч. домі́гся, домогла́ся, ло́ся; док., кого, чого, з інфін., з спол. і без додатка. Наполегливо добиватися кого-, чого-небудь. Вітер затихав, виднішало — чути було, як щось домагалося під вікном (Вас., І, 1959, 306); — Я поважаю людей, які вміють так швидко домагатися свого (Шовк., Інженери, 1956, 68); В їдальні якась незнайома жінка.. з криком і плачем домагалася, щоб її допустили до отця каноніка (Вільде, Сестри.., 1958, 157); Незвична сидіти без діла, вона й зараз домоглась від Марусі роботи собі (Головко, II, 1957, 575); Бай намовив Узенбаєва, щоб той якось домігся потрапити в число представників (Донч., І, 1956,112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 361.