ДО́МИСЕЛ, слу, ч. Здогад, заснований на припущеннях, розмірковуваннях. Може, це лише домисли, позбавлені фактичної основи? (Фр., VI, 1951, 256); У біографічних творах про письменників закономірний і художній домисел і деяке зміщення історичних фактів (Вітч., З, 1961, 140).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 362.