ДОМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Сидіти дома, проводити час дома. — От сидить [Терешко] в шинку та горілку п’є, а роботи не хоче робить: сидить дома, все домує, згорнувши руки (Н.-Лев., І, 1956, 469); Домував Артем. Ще тиждень тому десь на пасьбі звихнув ногу в коліні.., то це й одлежувавсь (Головко, II, 1957, 241).
2. Доглядати дім (у 3 знач.), вести домашнє господарство. Маруся маленька, покинувши матір зі старшою сестрою домувати, сама ..хазяйнувала у його [дідуся] пасіці (Вовчок, І, 1955, 382); * Образно. Над Північним океаном.. Прокладають путь сувору Молоді аеронавти, І домують на крижині Мореплавці молоді (Рильський, II, 1956, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 366.