ДОМІ́ВКА, и, ж. Жиле приміщення стосовно до того, хто в ньому живе. Хліб поріс, прийшли жнива; Йде отаман по домівках. Жати хліба зазива (Щог., Поезії, 1958, 290); Спритні сапери пройшли двором, а він усе стояв біля хвіртки, не відважуючись зайти в свою домівку (Рибак, Опов., 1949, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 362.