ДОНО́ЩИЦЯ, і, ж. Жін. до доно́щик. — Знала я тільки одне: донощицею не буду, хоч би мала життям своїм заплатити (Вільде, На порозі, 1955, 154).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 368.