ДОПАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДОПА́СТИСЯ, аду́ся, аде́шся, док., розм.
1. Діставати можливість займатися чимсь бажаним. Я дуже рада, що я нарешті допалася до англійської мови (Л. Укр., V, 1956, 111); Роки минали — і допався він І до баяна, як військова школа Його в свої обійми прийняла (Рильський, II, 1960, 304).
2. З великим завзяттям, енергією, жадністю братися за що-небудь; накидатися на когось. Для митця талановитого І прислів’я інша суть: За поета добре битого Двох небитих не дають. Одному було й прощалося, Втричі ж другому було, Як до нього допадалися, Скажем правду, аж гуло!.. (Ус., Листя.., 1956, 140); А Володя тим часом як допався до чаю з черствими пирогами й трощив їх, аж глянути було страшно (Дн. Чайка, Тв., 1960, 128); Не сказав жодного слова Митя.. Узяв шведський ключ і допався до гайок (Трубл., І, 1955, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 369.