ДОПОМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОПОМОГТИ́, можу́, мо́жеш, док.
1. Подавати допомогу кому-небудь. Селянство не словами, а ділами показало, що воно хоче допомогти і допомагає пролетаріатові, який завоював владу, здійснити соціалізм (Ленін, 27, 1951, 110); Працювала Лукія куховаркою, а нагодувавши людей — йшла допомагати копати землянки (Кочура, Зол. грамота, 1960, 372); Невдовзі він сам знайшов спосіб допомагати родині (Гончар, Таврія.., 1957, 10); Добрі люди якось допомогли Галі поховати матір, і стала Галя жити сама одна (Вовчок, І, 1955, 315); Гриць провів нас аж до якогось порожнього вагона й допоміг вилізти усередину (Досв., Вибр., 1959, 35).
2. Робити певний вплив, давати потрібні наслідки. «Цяця» [собака] так само повзла, як і вони, зовсім забула гавкати й чула гітлерівця за квартал, що дуже допомагало хлопцям (Ю. Янов., II, 1954, 44); —Думає [батюшка], що рясою можна брехню прикрити. А вона все одно смердить, і пахощі ладану не допомагають (Цюпа, Назустріч.., 1958, 158); // Приносити користь, виліковувати. Ці баби збирають всіляке зілля, відоме тільки їм, і воно допомагає від усяких хвороб (Донч., VI, 1957, 20); Таблетки, здається, допомагали, біль у голові затихав (Хижняк, Тамара, 1959, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 373.