ДОПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ДОПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. доправляться; док., розм. 1. Настирливо вимагаючи, добиватися чого-небудь. Рештками [землі] ділилися старші зяті. Один молодший зять не доправлявся пайки (Кач., II, 1958, 11); [Другий молодий ткач:] Нас ніхто не жалував, ні бог, ні люди. Тепер же й ми самі свого доправимось (Л. Укр., IV, 1954, 254).
2. Добиратися куди-небудь. — Ми з Лавриком і самі якось доправимось до батька (Вирган, В розп. літа, 1959 262 і)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 374.