ДОПУ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до допусти́ти. На будівництво був допущений тільки всіма поважаний кореспондент (Ле, Міжгір’я, 1953, 413); Треба було швидше гасити допущену Слащовим пожежу (Гончар, Таврія.., 1957, 606).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 376.