ДОРО́БКА, и, ж. Дія за знач. доробля́ти, дороби́ти. За кілька днів до від’їзду Михайло Лукич узяв сюїту й заявив, що вона вимагає кардинальної доробки (Дмит., Розлука, 1957, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 378.