ДОРО́БОК, бку, ч.
1. Те, що зроблене, створене ким-небудь. Стаття на партійну тему, стаття на промислову тему, дві інформації про підготовку до сівби, замітка про художню самодіяльність — ось і весь доробок за перший місяць роботи молодого кореспондента Кошика (Автом., В. Кошик, 1954, 113); З доробку львівських радянських композиторів заслуговують на увагу твори М. Колесси, А. Кос-Анатольського, Є. Козака та інших (Мист., 4, 1956, 11); Ми свідомі того, що наш доробок — це перші внески, щоб сплатити борг трудящим Донбасу (Літ. газ., 24.VІІІ 1950, 1).
2. діал. Заробіток; прибуток.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 378.