ДОРОЖНЕ́ЧА, і, ж. Високий рівень цін. Невістка нарікала на дорожнечу, що зростає з дня на день (Мак., Вибр., 1956, 381); В країні панувала ще дорожнеча, труднощі з постачанням (Сенч., Опов., 1959, 110); // чого, на що. Висока ціна на що-небудь. Відомо, що в дореволюційній Росії мінеральні добрива через їх до— рожнечу були неприступні селянському господарству (Наука.., 7, 1956, 25); Просто з казарми він пішов дещо купити на гостинець додому. Всю Миколаївську вулицю пройшов, аж до собору, але путящого нічого не купив: дорожнеча така на все (Головко, II, 1957, 450).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 380.