ДОСА́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до досади́ти1. Влітку 1949 року у вихідний день ми сиділи з Голубарем на лавочці досадженого й зазеленілого після війни парку (Ле, С. Голубар, 1950, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 381.