ДОСА́ДЛИВИЙ, а, е. Який виражав досаду; // Який викликає досаду. Композитор диригував, але нервувався.. Виривались нетерплячі, досадливі рухи (Моє життя в мист., 1955, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 382.