ДОСА́ДЛИВО. Присл. до доса́дливий. Максим пішов услід за Качковським, досадливо знизавши плечима (Л. Укр., III, 1952, 666); — Ех-ха-а! — хтось протягнув досадлио й журно (Шиян, Баланда, 1957, 31).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 382.