ДОСАЖДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОСАДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., кому. Робити неприємність кому-небудь, викликати досаду в кого-небудь. Як будеш ти мені сими словами досаждати, Да вже я ж не зарікаюсь тобі з пліч як галку голову зняти (Думи.., 1941, 106); — Не заважайте працювати!.. Харитю, хоч ти не досаждай! (Чаб., Тече вода.., 1961, 159); — Так чим же я вам досадив? —Ягнятко, плачучи, питає (Гл., Вибр., 1957, 71); — Ви зла людина й хочете досадити мені (Вільде, Сестри.., 1958, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 382.