ДО́СВІД, у, ч.
1. Сукупність знань, уміння, які здобуваються в житті, на практиці. Робітничий клас Росії відзначався найвищою в світі революційністю, організованістю і мав великий досвід класової боротьби (Програма КПРС, 1961, 9); Юлдаш, незважаючи на свої малі роки, був уже пастух з досвідом (Донч., І, 1956, 148); // Те, що вже було в житті, з чим доводилося зустрічатися. Якби не була научена досвідом гірким, то знов би розсипалась в гірких фразах (Л. Укр., V, 1956, 39).
2. філос. Уся сукупність чуттєвих сприйнять, що набувається в процесі взаємодії людини з зовнішньою природою і становить основу всіх наших знань про матеріальний світ.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 382.