ДО́СВІДНИЙ, а, е.
1. Заснований на досвіді (у 2 знач.). Досвідне пізнання.
2. Признач. для ведення дослідів. Досвідні машини; // Який проводиться з метою випробування. Харківський тракторний завод увійшов в число 14 підприємств країни, на яких у липні-серпні в досвідному порядку проведена тарифна реформа (Рад. Укр., 6.Х 1956, 2).
ДОСВІДНИ́Й, а́, е́, рідко. Який має життєвий досвід; досвідчений. Мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді (Фр., VI, 1951, 23); Прохав би Вас також ради, як досвідної у таких справах людини (Коцюб., III, 1956, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 382.