ДОСИ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСИ́ДІТИ, джу, диш, док. Сидіти, перебувати десь певний час або до певного часу. В той час, як бурлаки досиджували свій час у тюрмі, сталося велике й несподіване для бурлак діло (Н.-Лев., II, 1956, 253); Варя ледве досиджувала до кінця останнього уроку (Донч., V, 1957, 229); Трохи не до смерку досидів Василь на ниві (Мирний, IV, 1955, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 383.