ДОСИ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОСИ́ДІТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. Те саме, що доси́джувати. Олеся досиділась до півночі й була ладна сидіти хоч і до світа (Н.-Лев., III, 1956, 146).
2. Просидівши, пробувши десь довго, зазнавати або домагатися чого-небудь. — Справді, — міркую, — чого я тут досиджуся? (Фр., II, 1950, 345); [Веселовський:] Добре вам так сидіти, то й сидіть і досидитесь! (Ірчан, І, 1958, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 383.