ДОСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ДОСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док., перех. і неперех., розм. Те саме, що дістава́ти. Одна чарка навіть упала додолу, під стіл, та ніхто не поліз її доставати (Мирний, II, 1954, 156); Назар достав із-за пазухи пляшку горілки і поставив на столі (Вовчок, 1, 1955, 140); Дно скрізь видно.. Подекуди тільки дрючки пірнали й не доставали до дна (Н.-Лев., II, 1956, 416); Побігла дівчина Води доставати (Граб., І, 1959, 317); Полічили, що достали, Встали сіромахи, Помолились на схід сонця, Пішли понад шляхом (Шевч., І, 1951, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 387.