ДОСТАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОСТА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм.
1. Те саме, що доставля́ти. Ми тепер хочем самі щодня достачать вам їжу; скільки ви зволите приказать, то стільки будем приносить (Укр.. казки, легенди.., 1957, 44); — То ти ж скажи Пилипові, щоб безпремінно достачив гроші,— каже Грицько (Мирний, III, 1954, 13).
2. Постачати що-небудь, забезпечувати чим-небудь. Ліси достачали тухольцям звірини, лісових овочів і меду (Фр., VI, 1951, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 388.