ДОСТРИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОСТРИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Стрибаючи, добиратись до когось, досягати якого-небудь місця. — Та я літом було на одній нозі до його [хрещеного батька] дострибаю! (Мирний, IV, 1955, 288).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 389.