ДОСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОСТУПИ́ТИ, ступлю́, сту́пиш; мн. досту́плять; док., розм.
1. до кого — чого. Наближатися, підходити до кого-, чого-небудь, пробиратися куди-небудь. За три милі Дике Поле Козаки укрили, Доходжали-доступали До Чурай-могили (Черн., Поезії, 1959, 277); Ще до загородки не доступили, а вже хатні двері відчиняються — стріча кума на порозі… (Вовчок, VI, 1956, 286); Хоч він і дорослий чоловік, але ж син, і тому вважав, що.. до матері ще має право доступити (Ле, Міжгір’я, 1953, 95); // Добиватися зустрічі, побачення з ким-небудь. [Лукія:] Ну, дівчатка, була я у волості, сказать, такої смілості набралася, що доступила аж до самісінького старшини (Кроп., III, 1959, 15).
2. кого, чого, діал. Досягнути, домогтися кого-, чого-небудь. Один щасливий рицар зліз на гору і доступив руки і серця панни (Л. Укр., III, 1952, 337).
◊ Не доступи́ти до чого — неможливо купити, придбати що-небудь через дорожнечу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 390.