ДОСТУ́ПНИЙ, а, е.
1. Який підходить багатьом, усім. Хоч і кожному доступний цей «вид спорту» — болільництво, не думайте, що він легкий, ні… (Вишня, І, 1956, 402); Щоб дати населенню можливість відпочивати в заміських умовах, споруджуватимуться будинки відпочинку, пансіонати.., якими трудящі зможуть користуватися за доступну плату (Програма КПРС, 1961, 84); // Який відповідає силам, здібностям, можливостям кого-небудь. Та не повна на вершині слава, як вона доступна тільки двом [альпіністам]… (Шер., Дорога.., 1957, 17); — Я дотримався найбільшої, доступної мені чемності (Ле, Міжгір’я, 1953, 457).
2. Легкий для розуміння; дохідливий. Найбільш цікаві і доступні книжки можна рекомендувати учням для позакласного читання (Метод. викл. анат.., 1955, 14); Мова доповідача має бути доступна аудиторії (Рад. Укр., 28.ІХ 1956, 1).
3. До якого або по якому можна пройти. То був високий, тільки від південного боку з трудом доступний горб, покритий грубезними буками й смереками (Фр., VI, 1951, 12).
4. рідко. Який може легко доступити до кого-небудь, викликати до себе довір’я. Як-то його [панича] покликати? Як до його доступитися? Вона надіялася на Зіньку. Весела і до всіх доступна молодиця (Мирний, IV, 1955, 62).
5. До якого легко доступити; уважний до інших; не зарозумілий, не гордовитий. — Тутечки усі люди живуть доступні такі, привітні… (Вовчок, І, 1955, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 390.