ДОТА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОТАСКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.
1. Із зусиллям доносити, доставляти кого-, що-небудь до якогось місця. Через превелику силу дотаскали Марусю, положили на лаві, вкрили рядном (Кв.-Осн., II, 1956, 81).
2. Закінчувати носити, переносити що-небудь. Дотаскати дрова в сарай.
3. Доношувати що-небудь старе, приношене (одяг, взуття).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 392.