ДО́ТИК, у, ч.
1. Дія за знач. дотика́ти 1 і дотика́тися. Мене збудив знов холодний дотик дідової руки, простягненої з сусіднього ліжка (Фр., IV, 1950, 184); Вона тягнеться рукою до тернової гілки і відчуває дотик гострих колючок (Шиян, Баланда, 1957, 229).
2. Відчуття, що виникає при стиканні шкіри з навколишнім середовищем. Комахи мають органи зору, нюху, дотику, смаку і слуху (Захист рослин.., 1952, 32); Макс був сліпий.. половину свого життя, і вже давно навчився замінювати зір відчуттям, дотиком, інстинктом (Загреб., Європа. Захід, 1961, 49)
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 393.