ДОТКА́ТИ, тчу́, тче́ш, док., перех. Закінчити ткати що-небудь; ткати до кінця, до певної межі. [Кассандра:] Жалобні шати маю, а на покрив смертельний ти сама давно напряла, не знаю тільки, чи доткати встигнеш (Л. Укр., II, 1951, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 394.