ДОЦІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЦІДИ́ТИ, ціджу́, ці́диш, док., перех. Закінчувати цідити; цідити до кінця. * Образно. Юсип не дав йому доцідити цю відповідь, бо звернувся до жандарма із своєю бесідою (Черемш., Тв, 1960, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 399.