ДОЧІ́РНІЙ, я, є.
1. Прикм. до дочка́.
2. спец. Утворений відділенням від чого-небудь. Іноді безпосередньо з вічок первинних бульб утворюються нові дочірні бульби (Картопля, 1957, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 400.