ДОШКУ́ЛЬНО. Присл. до дошку́льний. Раптом сержанта чимось дошкульно ударило в ногу нижче коліна (Гончар, І, 1954, 465); Що йому [Я. Купалі] не подобалось, все те він висміював дошкульно (Мас., Життя.., 1960, 21); Вечірній ущипливий мороз дошкульно нагадував про себе (Кир., Вибр., 1960, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 401.