ДОЇ́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до дої́сти 1. Доїдена страва; // дої́дено, безос. присудк. сл. Тим часом перші страви було доїдено (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 349.