ДРАГЛИ́СТИЙ, а, е.
1. В якому можна загрузнути, в’язкий, грузький. Дощ забиває очі, січе в обличчя, а під ногами глей драглистий (Кучер, Пов. і опов., 1949, 8).
2. Подібний до драглів. Воно [тіло інфузорії] складається з драглистої напівпрозорої речовини, яка називається протоплазмою (Зоол., 1957, 6); Віск був драглистий, і свічки не горіли (Рибак, Помилка.., 1956, 81)
3. перен. Дряблий, обвислий. Йому було неприємно дивитись на ці тремтливі, драглисті плечі (Руд., Остання шабля, 1959, 194); Мимоволі окинула [поглядом Устина] чорне, туго налите жиром обличчя, хижий обвід рота, драглисте воло [управителя], і в прозорих від сліз очах жінки блиснула ненависть (Стельмах, І, 1962, 393); Драглисте обличчя.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 404.