ДРАЖЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість і стан за знач. дражли́вий 3. Говорити з нею дуже трудно, через її дражливість і несподіване стрибання з теми на тему (Л. Укр., V, 1956, 418); Зникла зовсім безпричинна дитяча дражливість, несподівані напади злості (Коз., Вибр., 1947, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 405.