ДРАНТИ́НА, и, ж., діал. Дранка (див. дра́нка2). Лежить Ганна на старій дрантині, прикрита старою драною рядниною (Н.-Лев., І, 1956, 110); //Ганчірка. Вона зібрала сміття в дрантину.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 407.