ДРАПРІ́, невідм., с. і мн. Те саме, що драпіро́вка 1. Переходячи через покої, шляхтич помітив сліди втечі, бо золототкані драпрі були вже здерті з дверей, столи стояли голі (Панч, III, 1956, 359); Внизу, у вестибюлі контори, в променистих кумачах драпрі, стоїть портрет Фелікса Дзержинського (Ле, Мої листи, 1945, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 408.