ДРАПІРО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до драпірува́ти. На фоні скляних дверей, драпірованих білим маркізетом, ледь значиться профіль дівочого силуету (Вільде, На порозі, 1955, 210); * У порівн. Над головою розгорнулось по-осінньому вже густо-синє, ультрамаринове, оксамитове небо, ніби драпіроване на сцені (Коп., Земля.., 1957, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 408.